Жертва принесенная на пейсах,
Не пасхальный агнец.Люди-нет!
Не кропили кровию завесу,
И не ели мяса на обед.
Но вели к распятью на Галгофу
Сына Божьего.Он муж скорбей,
Тот,который покорился Богу,
Чтоб спасти от гибели людей.
Умален,изведавший болезни,
Отвращали от Него лицо,
Тот в чьем сердце нет и грамма мести,
Тот,кто вел в пустыне праотцов.
Умирал и кровь текла рекою,
Претерпевший казнь.За чьи грехи?
Тот,которого мир недостоин,
Умирал один.Был жертва за долги.
Отданный за нас в умилостивленье,
Божий Сын Он умирал,как раб,
Чтобы с Ним вошли мы в воскресенье,
В Царство Бога.Где Господь мой Царь.
И Отец десницею Своею,
Воскресил Спасителя Христа
Не сказал сегодня"Сожалею"
Говорит"Есть место у креста".
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
